Значення в інших словниках
-
вартий —
ва́ртий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
вартий —
І ВАРТ (чого) гідний, сил. достогідний, д. вартний, сов. достойний; У ФР. цінний, коштовний, вартісний, важливий, сил. повновартий.
Словник синонімів Караванського
-
вартий —
варт, -а, -е. 1》 у знач. присудка.Який заслуговує чогось. || Який своїми якостями цілком відповідає кому-, чому-небудь. 2》 у знач. присудка. Який має певну цінність, коштує щось. 3》 Потрібний, важливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вартий —
ВА́РТИЙ, ВАРТ, а, е. 1. пред. Який заслуговує чого-небудь. – Хіба ж я справді не варт, щоб до мене серце прилягло? (Марко Вовчок); [Ганна:] Не варта ти того, щоб з тобою панькатися, не таке твоє лихо велике, як дурне! (М.
Словник української мови у 20 томах
-
вартий —
ВА́РТИЙ присудк. сл. (який має певну цінність), ВАРТ, КО́ШТУЄ. В Палажки брови, як шнурочки.. Одна брова варта вола, другій брові ціни нема (І. Нечуй-Левицький); Той дрібний факт, що трапився сьогодні, коли його взяти окремо, голим, нічого не варт (М.
Словник синонімів української мови
-
вартий —
Ва́ртий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вартий —
ВА́РТИЙ, ВАРТ, а, е. 1. у знач. присудка. Який заслуговує чогось. — Хіба ж я справді не варт, щоб до мене серце прилягло? (Вовчок, VI, 1956, 280); [Ганна:] Не варта ти того, щоб з тобою панькатися, не таке твоє лихо велике, як дурне! (Кроп.
Словник української мови в 11 томах
-
вартий —
Вартий см. варт.
Словник української мови Грінченка