вельон
ве́льон фата (м, ср, ст): Яка ж то дівчина не уявляла себе ще змалечку у білій шлюбній сукні й розкішному вельоні (Авторка); Сіра мряка ліниво підносилась на верхів'ях дерев, розпливалася, рідшала і, наче пірваний вельон, висла над вулицями, провулками і дахами Левандівки (Нижанківський)
Лексикон львівський: поважно і на жарт