викотити

ви́котити вул. вибити (зуби)(ст): Його набили. Підзолили йому очі і викотили два зуби. Щастя, що то були молочні зуби, але все-таки вибили, і він цілий рік ходив щербатий (Тарнавський З.)

Значення в інших словниках

1. викотити — ви́котити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. викотити — див. викочувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викотити — ВИ́КОТИТИ див. вико́чувати.  Словник української мови у 20 томах
4. викотити — ВИТРІЩА́ТИ (про очі — широко розкривати), ВИПИНА́ТИ, П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ розм., ВИРЯ́ЧУВАТИ розм., ВИКО́ЧУВАТИ розм., ВИБАЛУ́ШУВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИ зневажл. — Док.  Словник синонімів української мови
5. викотити — Ви́котити, див. вико́чувати  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. викотити — ВИ́КОТИТИ див. вико́чувати.  Словник української мови в 11 томах
7. викотити — Ви́котити, -ся см. викочувати, -ся.  Словник української мови Грінченка