викотити
ви́котити вул. вибити (зуби)(ст): Його набили. Підзолили йому очі і викотили два зуби. Щастя, що то були молочні зуби, але все-таки вибили, і він цілий рік ходив щербатий (Тарнавський З.)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викотити — ви́котити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- викотити — див. викочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викотити — ВИ́КОТИТИ див. вико́чувати. Словник української мови у 20 томах
- викотити — ВИТРІЩА́ТИ (про очі — широко розкривати), ВИПИНА́ТИ, П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ розм., ВИРЯ́ЧУВАТИ розм., ВИКО́ЧУВАТИ розм., ВИБАЛУ́ШУВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИ зневажл. — Док. Словник синонімів української мови
- викотити — Ви́котити, див. вико́чувати Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- викотити — ВИ́КОТИТИ див. вико́чувати. Словник української мови в 11 томах
- викотити — Ви́котити, -ся см. викочувати, -ся. Словник української мови Грінченка