вічний

вічний:

◊ вічна ондуля́ція (ундуля́ція) → ондуляція

◊ вічне перо → перо

◊ на вічне відда́вання → віддавання

Значення в інших словниках

1. вічний — (який буде існувати) довічний, безсмертний, невмирущий.  Словник синонімів Полюги
2. вічний — ві́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. вічний — Споконвічний, віковічний, одвічний, предковічний, правічний, довічний; (рух) безконечний, нескінченний, віковий; (сніг) сталий, незмінний, незникомий; (- клопоти) безперестанний.  Словник синонімів Караванського
4. вічний — -а, -е. 1》 Який не має початку й кінця; безконечний у часі. || Незалежний від часу; незмінний. 2》 Який не зникає, не перестає існувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вічний — ВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має початку й кінця; безконечний у часі. Так усе колись минеться, Все, що вдіє людський дух, Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух (В.  Словник української мови у 20 томах
6. вічний — Безвічний, безнастанний, безперервний, безперестанний, відвічний, віковічний, вікопомний, вічнодіючий, вічнозелений, вічномолодий, всякчасний, довічний, завшній, невгасаючий, невгасимий, невгасний, невмирущий, невпинний, нев'янучий, нев'янущий...  Словник синонімів Вусика
7. вічний — ві́чна при́стань чия, уроч. Місце, де хтось похований, де покоїться чийсь прах; могила. За два кілометри, біля Карлюжини,— цвинтар, вічна пристань видатного драматурга (І. Карпенка-Карого) (З газети). ві́чний (вікові́чний) спо́кій. 1. Смерть.  Фразеологічний словник української мови
8. вічний — ВІ́ЧНИЙ (який не має початку й кінця), ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, БЕЗВІ́ЧНИЙ рідше. Дивлюся, як перебігає прекрасний вогник, символ вічного переходу енергії і розкладу матерії (Ю. Яновський); В передвічнім вирі атоми..  Словник синонімів української мови
9. вічний — Ві́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. вічний — ВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має початку й кінця; безконечний у часі. Так усе колись минеться. Все, що вдів людський дух. Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух (Сам., І, 1958, 80); Матеріальний світ вічний у часі і безмежний в просторі (Н аука..  Словник української мови в 11 томах
11. вічний — Вічний, -а, -е Вѣчный. Царство небесне, вічний покій. Ном. № 353. вічними часами. На вѣкъ, навсегда. Продав грунт вічними часами. Ном. № 1406.  Словник української мови Грінченка