гнати
гна́ти 1. дуже швидко йти (м, ср, ст): – Та зачикайти Павлова, де так жинети? – Та я виш, Міхалінка, спішусі так бу хцу завчєсу файрант зрубити. – А ней Вас, так жинети, якбисьти ду чительні на прусфору йшли (Рудницький)
2. нестерпно хотіти до кльозету (перев. через значну кількість випитої рідини)(м, ср, ст): Навскоки допав до маґістратського кльозету. То пиво гнало, що випив, заки вийшов з хати. На яку холеру пив пиво в таку погоду. Холод вижене з чоловіка не тільки пиво, але кожну краплю води (Тарнавський З.)
3. мати пронос (ср, ст): Щось з'їв зранку несвіжого, а звечора так його гнало, що з виходка не вилазив (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт