Значення в інших словниках
-
до —
до 1 прийменник незмінювана словникова одиниця до 2 іменник середнього роду нота
Орфографічний словник української мови
-
до —
прийм. Вж. у словосп.: до колін (і по коліна) у воді, до суду (і під суд) віддати, взятися до зброї (і за зброю), взятися до роботи (і за роботу), залучити до роботи, поїхати до міста (і в місто), покласти до кишені (і в кишеню)...
Літературне слововживання
-
до —
I прийм., з род. в. Сполучення з до виражають: Просторові відношення: 1》 Уживається на означення місця, предмета або особи, в бік яких спрямована дія. || Для означення предмета або особи, стосовно якої відсувається дія.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
до —
(do) — 1. Одна із складових назв звуків, що відповідає буквеному позначенню С або с (це). Стрій інструментів, які звучать відповідно до написання. 3. Назва ключа.
Словник-довідник музичних термінів
-
до —
До, прийм.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
до —
ДО¹, прийм., з род. в. Сполучення з до виражають: Просторові відношення: 1. Уживається при означенні місця, предмета або особи, в бік яких спрямована дія.
Словник української мови в 11 томах
-
до —
I. До пред. 1) До. Не учишся розуму до старости, але до смерти. Ном. № 6003. Верболіз б'є до сліз. Ном. Дійшов до села. До меду ласий. Грин. І. 141. 2) Къ. Говори до стовпа. Ном. Піти до голови по розум. Ном. № 5831. Піду до річеньки. Мет.
Словник української мови Грінченка