зажити

зажи́ти 1. зазнати, пережити, відчути (ст): Кожен з них мріяв зажити чарів вільного, безжурного життя (Авторка)

2. прийняти (перев. ліки)(ст)

Значення в інших словниках

1. зажити — зажи́ти 1 дієслово доконаного виду загоїтися зажи́ти 2 дієслово доконаного виду спожити; відчути; здобути зажи́ти 3 дієслово доконаного виду почати якось жити; ожити  Орфографічний словник української мови
2. зажити — [зажитие] -жиеву, -жиевеш, -жиевеимо, -жиевеите; мин. -жиў, -жиела; нак. -жиеви, -жиев'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. зажити — I див. заживати I. II див. заживати II. III -иву, -ивеш, док. 1》 Почати якось жити, вести певний спосіб життя. 2》 Ожити, стати рухливим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зажити — ГО́ЇТИСЯ (про пошкодження на тілі — виліковуватися), ЗАГО́ЮВАТИСЯ, ЗАЖИВА́ТИ, ЗГО́ЮВАТИСЯ діал.; ПІДЖИВА́ТИ розм., ПРИСИХА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. зажити — Зажи́ти, -живу́, -живе́ш, -ве́, -ву́ть; заживи́, -ві́ть і зажи́й, -жи́йте чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зажити — ЗАЖИ́ТИ¹ див. зажива́ти¹. ЗАЖИ́ТИ² див. зажива́ти². ЗАЖИ́ТИ³, иву́, иве́ш, док. 1. Почати якось жити, вести певний спосіб життя. Зажив собі Антосьо вільним козаком та ще й весело (Свидн.  Словник української мови в 11 томах
7. зажити — Зажити см. заживати.  Словник української мови Грінченка