зажити
ЗАЖИ́ТИ¹ див. зажива́ти¹.
ЗАЖИ́ТИ² див. зажива́ти².
ЗАЖИ́ТИ³, иву́, иве́ш, док.
1. Почати якось жити, вести певний спосіб життя.
Зажив собі Антосьо вільним козаком та ще й весело (Свидн., Люборацькі, 1955, 156);
У мальовничій долині Стрию Генріх добре зажив, випасав молочних корів ..і кохався в конях (Чорн., Потік.., 1956, 324);
Село зажило новим життям (Цюпа, Україна.., 1960, 297).
2. Ожити, стати рухливим.
У кімнату плеснуло сонце, ..заграло на підлозі, на шафі, на дверях, і все в кімнаті заблищало, зажило, зарухалося (Тют., Вир, 1964, 452).
Словник української мови (СУМ-11)