замешкати

заме́шкати оселитися (ср, ст): Дядько Володимир, що спеціяльно любив мою сестру і мене, дуже хотів, аби ми замешкали у него, але мій тато на це не хотів пристати, бо помешкання дядька було тісне (Шухевич)

Значення в інших словниках

1. замешкати — заме́шкати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. замешкати — Заме́шкати, заме́шкувати. Оселитися, найняти житло, кімнату. В домі появили ся якісь чужі люди, котрих перше ніхто не бачив і не знав. Був се якийсь магнетизер Жув і єго жінка, що займала ся спіритизмом.  Українська літературна мова на Буковині
3. замешкати — див. замешкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. замешкати — ЗАМЕ́ШКАТИ див. заме́шкувати.  Словник української мови в 11 томах
5. замешкати — Замешкати, -каю, -єш гл. Занять подъ жилье. Ніхто не замешкав спустілого обійстя. Св. Л. 71.  Словник української мови Грінченка