замкнути

замкнути 1. зачинити, закрити (ср, ст): Я сказав: “Іншим разом”, – і замкнув за собою двері. Цим замкненням дверей я хочу підкреслити, що між мною і Маринкою нічого не було і наш стосунок був цілком товариський (Тарнавський З.); Пан-отці посідали за стіл, а мій неоціненний пан інструктор тим часом замкнув вікно і щільно засунув фіранки (Керницький)||затворити

◊ замкнути бра́му → брама

◊ замкнути бу́зю → бузя

◊ замкнути ка́нал → канал

◊ замкну́ти куфе́рок → куферок

◊ замкну́ти мина́шку → минашка

◊ замкну́ти пи́сок → писок

●замкни́ си ка́нал, най ти не смерди́ть → канал

2. заплющити (очі)(ст): Ми з чоловіком до ранку ока не замкнули, така неприємність у нашім домі (Вільде)||затворити

Значення в інших словниках

1. замкнути — (двері): зачинити, причинити [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. замкнути — замкну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. замкнути — Замкну́ти, замика́ти. 1. Закрити, затулити, стулити, заплющити (очі). Молода гуляла з дружбою Михайлом і замкнула очі. Чому?.. Чому?.. Хто замикає очі, коли має його перед собою? (Коб., Земля, 234); ● Замкнути очі — померти.  Українська літературна мова на Буковині
4. замкнути — див. замикати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. замкнути — заплю́щувати (рідше закрива́ти, замика́ти і т. ін.) / заплю́щити (рідше закри́ти, замкну́ти і т. ін.) о́чі. 1. на що. Навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось.  Фразеологічний словник української мови
6. замкнути — ЗАМИКА́ТИ (закривати на замок, ключ і т. ін.), ПРИМИКА́ТИ, ЗАПИРА́ТИ розм., ЗАЧИНЯ́ТИ рідко; ЗАСУВА́ТИ (на засув); ЗАЩІПА́ТИ, ЗАЩІБА́ТИ діал., ЗАЩІ́БУВАТИ діал. (на защіпку). — Док.  Словник синонімів української мови
7. замкнути — Замкну́ти, -кну́, -кне́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. замкнути — ЗАМКНУ́ТИ див. замика́ти.  Словник української мови в 11 томах
9. замкнути — Замкнути, -ся см. замикати, -ся.  Словник української мови Грінченка