кавальчик

кава́льчик 1. шматочок (м, ср, ст)

2. незначна кількість, трохи (м, ср, ст): Май хоч кавальчик совісті (Лучук)

Значення в інших словниках

1. кавальчик — кава́льчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кавальчик — КАВА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш. до кава́лок. Ставала [Маруся] на пальці, щоб хоч одним оком побачити кавальчик синього неба (Хотк., II, 1966, 65).  Словник української мови в 11 томах
3. кавальчик — Кавальчик, -ка м. ум. отъ кавал. Желех.  Словник української мови Грінченка