кавальчик
КАВА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш. до кава́лок.
Ставала [Маруся] на пальці, щоб хоч одним оком побачити кавальчик синього неба (Хотк., II, 1966, 65).
Словник української мови (СУМ-11)КАВА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш. до кава́лок.
Ставала [Маруся] на пальці, щоб хоч одним оком побачити кавальчик синього неба (Хотк., II, 1966, 65).
Словник української мови (СУМ-11)