ковтати
ко́втати стукати (ст): Раб Божий хвилину стояв на місці й пішов за мною. Йшов трохи позаду й голосно ковтав зап'ятком (Нижанківський)
ковта́ти 1. ковтати
◊ сли́нку ковта́ти → слинка
2. вул. пиячити (Лучук)|| = бамбурити
Лексикон львівський: поважно і на жарт