ковток

ковток (перев. мн. ковтки́) кульчик (ст): На стіл раптом немовби впав золотий і срібний град або посипались зірки з неба: заіскрились брильянти на перстенях і ковтках, блиснули шнурки перлів, нашийники, бранзолети, папіросниці, годинники(Керницький)

Значення в інших словниках

1. ковток — ковто́к 1 іменник чоловічого роду ковтання ковто́к 2 іменник чоловічого роду ковтун діал.  Орфографічний словник української мови
2. ковток — I -тка, ч. 1》 Одноразовий рух мускулатури горла під час ковтання. 2》 Кількість рідини, яку можна проковтнути одним таким рухом. || Незначна кількість їжі, питва. II -тка, ч., діал. Ковтун (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ковток — КОВТО́К¹, тка́, ч. 1. Одноразовий рух м'язів горла під час ковтання. Він за один ковток чималий водянчик так і висушив (Г. Квітка-Основ'яненко); Двома ковтками спорожнив [Каргат] склянку...  Словник української мови у 20 томах
4. ковток — КОВТО́К (кількість рідини, яку можна проковтнути одноразовим рухом мускулатури горла), ЛИК діал. Корж їв великими ковтками (З. Тулуб); Пили пиво двома склянками.  Словник синонімів української мови
5. ковток — КОВТО́К¹, тка́, ч. 1. Одноразовий рух мускулатури горла під час ковтання. Він за один ковток чималий водянчик так і висушив (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
6. ковток — Ковто́к, -тка м. Глотокъ. Кричить: Енея ледащицю злигаю я в один ковток. Котл. Ен. VI. 27. От він ізійшов на низ, щоб ковткув ізо три води ковтнути. Рудч. Ск. II. 171.  Словник української мови Грінченка