наговорити

наговори́ти:

◊ наговори́ти три ку́пи арешта́нтів → арештант

◊ наговори́ти три мі́хи пра́вди → правда

Значення в інших словниках

1. наговорити — наговори́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наговорити — див. наговорювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наговорити — НАГОВОРИ́ТИ див. нагово́рювати.  Словник української мови у 20 томах
4. наговорити — ДИКТУВА́ТИ (говорити для записування іншою особою), ПРОКА́ЗУВАТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм. — Док.: продиктува́ти, подиктува́ти діал. проказа́ти, наговори́ти. (Мартіан:) Ну, я проказую. (Диктує. Констанцій пише). "Шановні судді!...  Словник синонімів української мови
5. наговорити — Наговори́ти, -ворю́, -во́риш, -рять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. наговорити — НАГОВОРИ́ТИ див. нагово́рювати.  Словник української мови в 11 томах
7. наговорити — Наговорити, -ся см. наговорювати, -ся.  Словник української мови Грінченка