Значення в інших словниках
-
наговорити —
наговори́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
наговорити —
НАГОВОРИ́ТИ див. нагово́рювати.
Словник української мови у 20 томах
-
наговорити —
наговори́ти: ◊ наговори́ти три ку́пи арешта́нтів → арештант ◊ наговори́ти три мі́хи пра́вди → правда
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
наговорити —
ДИКТУВА́ТИ (говорити для записування іншою особою), ПРОКА́ЗУВАТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм. — Док.: продиктува́ти, подиктува́ти діал. проказа́ти, наговори́ти. (Мартіан:) Ну, я проказую. (Диктує. Констанцій пише). "Шановні судді!...
Словник синонімів української мови
-
наговорити —
Наговори́ти, -ворю́, -во́риш, -рять
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
наговорити —
НАГОВОРИ́ТИ див. нагово́рювати.
Словник української мови в 11 томах
-
наговорити —
Наговорити, -ся см. наговорювати, -ся.
Словник української мови Грінченка