намовити
намовити умовити (м, ср, ст)
◊ да́ти себе́ намовити пристати на пропозицію; погодитися (ср): Це була добра для мене наука, і я вже ніколи не дав себе намовити на музичну рецензію, хоч були і потім нагоди “согрішити” (Тарнавський О.)
Лексикон львівський: поважно і на жарт