обцас

о́бца́с каблук, підбор (м, ср, ст): Маленький ростом, він робив всякі заходи, щоб показатися вищим, і тому мав черевики на страшно високих обцасах, наче яка панночка (Шухевич); От котиться якась така груба-грубезна і сопе та перевалюється з боку на бік, а від того тягару обцаси так і повикривлювалися, що один гейта, а другий вісьта (Цегельська); Брання міри по боці і по кроці аж до обцасів (не до землі) є тим добре, що ніколи не заведе. Інший спосіб брання міри заводить, а це тому, що нема опертя, а при тім способі є стале і незмінне опертя (Повний курс)

◊ бу́ти під обца́сом бути під чужим впливом, нездатним до самостійних вчинків (м, ср, ст)||бути під пантофлем

Значення в інших словниках

1. обцас — Закаблук [IV,VI,XII]  Словник з творів Івана Франка
2. обцас — обца́с іменник чоловічого роду каблук  Орфографічний словник української мови
3. обцас — див. каблук  Словник синонімів Вусика
4. обцас — див. обчас.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обцас — ОБЦА́С, у, ч., зах. Каблук. Ступаючи лиш писками чобіт, підоймав [підіймав Микола] обцас як міг угору (Л. Мартович).  Словник української мови у 20 томах
6. обцас — КАБЛУ́К (тверда набійка на підошві взуття під п'яткою), ЗАКАБЛУ́К, ПІДБО́Р, КО́РОК, ПІДП'Я́ТОК заст., ОБЧА́С (ОБЦА́С) діал.; ШПИ́ЛЬКА розм. (дуже тонка набійка в жіночому взутті).  Словник синонімів української мови
7. обцас — О́бца́с, -са; -ца́си, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. обцас — О́БЦАС див. о́бчас.  Словник української мови в 11 томах
9. обцас — Обцас, -су м. Каблукъ. Гол. Од. 52. Їден чобіт на підкові, другий на обцасі. Чуб. V. 1067.  Словник української мови Грінченка