покоїк

поко́їк мала кімната (Лучук) (ст): Перед вечерею роздумуємо в малим покоїку, теплім і гарно умебльованім, що, властиво, робити (Боберський); Лагідним рожевим проблиском просвічувало сонце крізь спущену ролету до покоїка молодої дівчини, наповнюючи теплом і запахом весни, що мішався з запахом кольонської води, яка стояла в флакончику на туалетці, і резеди, що цвіла в великім вазоні на вікні (Франко)

Значення в інших словниках

1. покоїк — поко́їк іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. покоїк — див. кімната  Словник синонімів Вусика
3. покоїк — -у, ч. Зменш. до покій 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покоїк — ПОКО́ЇК, у, ч. Зменш. до покі́й 1. Він ускочив у свій покоїк, засвітив лампу, впав на ліжко (І. Нечуй-Левицький); Час од часу юнак схоплювався, хутко ходив по тісненькому покоїку, повторюючи вголос вивчене (Олесь Досвітній).  Словник української мови у 20 томах
5. покоїк — Поко́їк, -ка, в -їку; -ко́їки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. покоїк — ПОКО́ЇК, у, ч. Зменш. до покі́й 1. Він ускочив у свій покоїк, засвітив лампу, впав на ліжко (Н.-Лев., І, 1956, 566); Час од часу юнак схоплювався, хутко ходив по тісненькому покоїку, повторюючи вголос вивчене (Досв., Гюлле, 1961, 50).  Словник української мови в 11 томах
7. покоїк — Покоїк, -ку м. ум. отъ покій.  Словник української мови Грінченка