піхота

піхо́та знев. воші (ст): Я пішов до школи, хоч безперервно поглядав на свої рамена, чи на блюзці не “марширує” якась “піхота” (Шухевич)|| = кіми

Значення в інших словниках

1. піхота — піхо́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. піхота — див. ВІЙСЬКО.  Словник синонімів Караванського
3. піхота — -и, ж. 1》 Рід військ, що діє в пішому строю. || Частина, підрозділ такого роду військ. || збірн. Сукупність військовослужбовців такого роду військ. Морська піхота. 2》 у знач. присл. піхотою, розм., жарт. Пішки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. піхота — ПІХО́ТА, и, ж. 1. Рід військ, що діє в пішому строю. – Якби знаття, я б зарані заяву написав до вищого командування, щоб мене ні в льотчики, ні в моряки не брали, а тільки в піхоту (Григорій Тютюнник); // Частина, підрозділ такого роду військ.  Словник української мови у 20 томах
5. піхота — ПІХО́ТА (рід військ, що діє в пішому строю), ПІХТУРА́ жарт., ІНФАНТЕ́РІЯ заст. Козацька піхота побігла з валів і кинулась на Єреміїних драгунів (І.  Словник синонімів української мови
6. піхота — ПІХО́ТА, и, ж. 1. Рід військ, що діє в пішому строю. — Якби знаття, я б зарані заяву написав до вищого командування, щоб мене ні в льотчики, ні в моряки не брали, а тільки в піхоту (Тют., Вир, 1964, 344); // Частина, підрозділ такого роду військ.  Словник української мови в 11 томах
7. піхота — Піхо́та, -ти ж. 1) Пѣхота. Гол. І. 34. 2) — квасо́ля. Родъ невьющихся бобовъ.  Словник української мови Грінченка