святити —
святи́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
святити —
1. Здійснювати обряд освячення; освячувати; 2. Висвячувати в духовний сан, рукопокладати; хиротонізувати; інститувати
Словник церковно-обрядової термінології
святити —
свячу, святиш, недок., перех., церк. 1》 Здійснювати церковний обряд, що символізує очищення чого-небудь від гріховності, надання чомусь святості; освячувати. 2》 Висвячувати кого-небудь у духовний сан.
Великий тлумачний словник сучасної мови
святити —
СВЯТИ́ТИ, свячу́, свя́тиш, недок., кого, що, церк. 1. Здійснювати церковний обряд, що символізує очищення чого-небудь від гріховності, надання чомусь святості; освячувати.
Словник української мови у 20 томах
святити —
СВЯТИ́ТИ (здійснювати церковний обряд свячення), ОСВЯ́ЧУВАТИ, ПОСВЯ́ЧУВАТИ. — Док.: посвяти́ти, освяти́ти. Коли б мені хоч одну дочку! Вже я й хати святив, і пшеницю сіяв (І. Нечуй-Левицький); А тим часом гайдамаки Ножі освятили (Т. Шевченко).
Словник синонімів української мови
святити —
СВЯТИ́ТИ, свячу́, свя́тиш, недок., перех., церк. 1. Здійснювати церковний обряд, що символізує очищення чого-небудь від гріховності, надання чомусь святості; освячувати.
Словник української мови в 11 томах
святити —
Святи́ти, -чу́, -тиш гл. Святить. Коли не прийду до церкви, то все паски святять. Ном. № 168. 2) Рукополагать.
Словник української мови Грінченка