◊ промовити до слу́хувул. наговорити образливих слів (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
Значення в інших словниках
слух —
слух іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
слух —
[слух] -ху, м. (на) -ху, мн. -хие, -х'іy
Орфоепічний словник української мови
слух —
I -у, ч. 1》 тільки одн. Одне з п'яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа – вуха. || Здатність чути.
Великий тлумачний словник сучасної мови
слух —
Cкладна анатомо-фізіологічна система організму, його здатність сприймати і розрізняти звукові коливання за допомогою органу слуху. Людина здатна сприймати звукові коливання від 16 до 20 тис. герц (гц). 1.
Словник-довідник музичних термінів
слух —
СЛУХ, у, ч. 1. тільки одн. Одно з п'яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа – вуха. Слух мій напружений чує в тій хвилі Шелест іголки [голки] у твоїй руці (І.
Словник української мови у 20 томах
слух —
Аби за тобою і слух пропав. Прокляття, щоб пропав аби ніхто й вістки про нього не знав. І слух за ним пропав. Ніхто не знає де дівся. Ні слуху, ні духу. Саме за себе говорить. Слихом слихати, а видом видати. Витають рідкі, але любі гості.
Приповідки або українсько-народня філософія
слух —
Здатність сприймати звукові враження; органом с. у ссавців і людини є т.зв. кортіїв орган внутрішнього вуха; людина чує звуки частотою від 16 Гц до 20 кГц; ультразвук здатні сприймати, напр., кажани.
Універсальний словник-енциклопедія
слух —
(а́ні) ні слу́ху, (а́ні) ні ду́ху про кого—що, від кого—чого і без додатка. Нічого невідомо про кого-, що-небудь. Узяли її (Парасчиного) Федора та як погнали (на війну), то аж уже третій рік ні слуху, ні духу!...
Фразеологічний словник української мови
слух —
СЛУХ, у, ч. 1. тільки одн. Одно з п’яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа — вуха. Слух мій напружений чує в тій хвилі Шелест іголки [голки] у твоїй руці (Фр., XIII, 1954, 30); Слухав я пісню.
Словник української мови в 11 томах
слух —
Слух, -ху м. 1) Слухъ. Слухом ніколи не слихано, да й видом ніколи не видано, щоб такая буря злая на козаків так моцно виступала й уставала. Макс. 2) Вѣсть, слухъ. Прийшли слухи до милої, що милого вбито. Чуб. V. 829. 3) мн. Уши.
Словник української мови Грінченка