фотель

фо́те́ль м'яке крісло (м, ср, ст): Під час різдвяних та великодніх відправ у кафедральному соборі св. Юра, коли стан здоров'я дозволяв митрополитові бути присутнім, я вдивлявся в нього. Він сидів у великому широкому фотелі, а мені здавалося, що знову бачу його в сонячному ореолі, як раніше на площі “СоколаБатька” (Дашкевич)

Значення в інших словниках

1. фотель — Фо́тель: — м'яке крісло [51] — фотель (218) < польськ. fotel — м’яке крісло [MО,V]  Словник з творів Івана Франка
2. фотель — фоте́ль іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. фотель — Фоте́ль. М’яке крісло. Ціни місць: льожа 6 корон, фотель в перших трох рядах 1 корона, в дальших — 80 сотиків, крісло — 60 сотиків, балькон — 40 сотиків, партер — 40 сотиків, ґалєрия — 30 сотиків (Б., 1902, рекл.  Українська літературна мова на Буковині
4. фотель — <�м'яке> крісло.  Словник синонімів Караванського
5. фотель — Крісло, крісельце, кріселко  Словник чужослів Павло Штепа
6. фотель — Ля, ч., діал. Крісло. Сумні долоні на столі лежать, а він схилився у фотелі — аж сині мури кам'яні дрижать, як сірі тіні — на постелі. (П-1:164); Вмерзлі у фотелі три прояви, три дороги, наче три персти, ось він – щовб ганьби й провалля слави й головами значені хрести. (П-2:182).  Словник поетичної мови Василя Стуса
7. фотель — ФОТЕ́ЛЬ, я, ч., діал. Крісло. Прибіг [Мілько] додому, сів на фотель і холодився, махаючи капелюхом (Л. Мартович); Фотелі з високими спинками, обтягнуті жовтою дамаською шкірою, стояли біля стін (Н.  Словник української мови у 20 томах
8. фотель — -ля, ч., діал. Крісло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
9. фотель — КРІ́СЛО (широкий, перев. м'який стілець з бильцями та зручною спинкою), ФОТЕ́ЛЬ, КРІ́СЛО-ГО́ЙДАЛКА (такий стілець на вигнутих полозках). Там сидів на м'якім кріслі Сивий дід, старий рибалка (Леся Українка); Гості відкинулись у зручних фотелях, як римляни після симпозіуму (А. Крижанівський).  Словник синонімів української мови
10. фотель — Фоте́ль, -те́ля; -те́лі, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. фотель — ФОТЕ́ЛЬ, ля, ч., діал. Крісло. Прибіг [Мілько] додому, сів на фотель і холодився, махаючи капелюхом (Март., Тв., 1954, 189); Фотелі з високими спинками, обтягнуті жовтою дамаською шкірою, стояли біля стін (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 36).  Словник української мови в 11 томах