хто —
хто займенник вживається також як сполучне слово
Орфографічний словник української мови
хто —
(?) хто такий, ф. який дідько <�біс>; який <н. рідко хто>; дехто, деякі <н. хто спить, а хто дрімає>; хтось, хтонебудь <н. чи є хто тут?>.
Словник синонімів Караванського
хто —
[хто] кого, біля кого, коуму, на кому (к'ім)
Орфоепічний словник української мови
хто —
ХТО¹, кого́, займ. 1. пит. Означає питання: яка людина (істота)? – Ну? – грізно спитав городничий. – Ізловили, – пробелькотав Забіяка. – Кого? – Двох хлопців ізловили... (Панас Мирний); [Палажка:] У вікно хтось стукає. Чуєш? Піди подивися!...
Словник української мови у 20 томах
хто —
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує. Про того, хто багато обіцяє. Хто лінивий, той і сонливий. Лінивий завжди хоче спати. Хто про Хому, а хто про Ярему. Коли два співрозмовники говорять про різні речі.
Приповідки або українсько-народня філософія
хто —
кого, кому, кого, ким, на кому, коло кого, займ. 1》 пит. Означає питання: яка людина людина (істота)? || У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають у відповіді "всякий, кожен".
Великий тлумачний словник сучасної мови
хто —
Госпо́дь (хто, святи́й і т. ін.) (його́) розбере́ що і без додатка. Ніхто не знає, не можна зрозуміти чого-небудь; невідомо, незрозуміло.
Фразеологічний словник української мови
хто —
Хто, кого́, кому́, ким, на ко́му і на кім; до ко́го
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хто —
ХТО, кого́, кому́, кого́, ким, на ко́му, коло ко́го, займ. 1. пит. Означає питання: яка людина (істота)? — Ну? — грізно спитав городничий.— Ізловили,— пробелькотав Забіяка.— Кого?...
Словник української мови в 11 томах
хто —
Хто, кого мѣст. Кто. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. А хто тут у лисиччиній хатці? Рудч. Ск. І. 45. Хто так, а хто сяк. Кто нибуть, кто либо. Може хто вас налаяв? МВ. І. 11. Може хто звістку подасть. Кто бы ни было.
Словник української мови Грінченка