хто

Значення в інших словниках

1. хто — хто займенник вживається також як сполучне слово Орфографічний словник української мови
2. хто — (?) хто такий, ф. який дідько <�біс>; який <н. рідко хто>; дехто, деякі <н. хто спить, а хто дрімає>; хтось, хтонебудь <н. чи є хто тут?>. Словник синонімів Караванського
3. хто — [хто] кого, біля кого, коуму, на кому (к'ім) Орфоепічний словник української мови
4. хто — ХТО¹, кого́, займ. 1. пит. Означає питання: яка людина (істота)? – Ну? – грізно спитав городничий. – Ізловили, – пробелькотав Забіяка. – Кого? – Двох хлопців ізловили... (Панас Мирний); [Палажка:] У вікно хтось стукає. Чуєш? Піди подивися!... Словник української мови у 20 томах
5. хто — Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує. Про того, хто багато обіцяє. Хто лінивий, той і сонливий. Лінивий завжди хоче спати. Хто про Хому, а хто про Ярему. Коли два співрозмовники говорять про різні речі. Приповідки або українсько-народня філософія
6. хто — кого, кому, кого, ким, на кому, коло кого, займ. 1》 пит. Означає питання: яка людина людина (істота)? || У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають у відповіді "всякий, кожен". Великий тлумачний словник сучасної мови
7. хто — Госпо́дь (хто, святи́й і т. ін.) (його́) розбере́ що і без додатка. Ніхто не знає, не можна зрозуміти чого-небудь; невідомо, незрозуміло. Фразеологічний словник української мови
8. хто — Хто, кого́, кому́, ким, на ко́му і на кім; до ко́го Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. хто — ХТО, кого́, кому́, кого́, ким, на ко́му, коло ко́го, займ. 1. пит. Означає питання: яка людина (істота)? — Ну? — грізно спитав городничий.— Ізловили,— пробелькотав Забіяка.— Кого?... Словник української мови в 11 томах
10. хто — Хто, кого мѣст. Кто. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. А хто тут у лисиччиній хатці? Рудч. Ск. І. 45. Хто так, а хто сяк. Кто нибуть, кто либо. Може хто вас налаяв? МВ. І. 11. Може хто звістку подасть. Кто бы ни было. Словник української мови Грінченка