1. Приповідки або українсько-народня філософія

хто

Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.

Про того, хто багато обіцяє.

Хто лінивий, той і сонливий.

Лінивий завжди хоче спати.

Хто про Хому, а хто про Ярему.

Коли два співрозмовники говорять про різні речі.

Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще гірше забрудить.

Від пиятики людина дурнішає.

Хто шога не береже, той не варт і копійки.

Про того, хто не вміє заощаджувати.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хто — хто займенник вживається також як сполучне слово Орфографічний словник української мови
  2. хто — (?) хто такий, ф. який дідько <�біс>; який <н. рідко хто>; дехто, деякі <н. хто спить, а хто дрімає>; хтось, хтонебудь <н. чи є хто тут?>. Словник синонімів Караванського
  3. хто — [хто] кого, біля кого, коуму, на кому (к'ім) Орфоепічний словник української мови
  4. хто — ХТО¹, кого́, займ. 1. пит. Означає питання: яка людина (істота)? – Ну? – грізно спитав городничий. – Ізловили, – пробелькотав Забіяка. – Кого? – Двох хлопців ізловили... (Панас Мирний); [Палажка:] У вікно хтось стукає. Чуєш? Піди подивися!... Словник української мови у 20 томах
  5. хто — хто: ◊ хто дає, той ма́є (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. хто — кого, кому, кого, ким, на кому, коло кого, займ. 1》 пит. Означає питання: яка людина людина (істота)? || У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають у відповіді "всякий, кожен". Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хто — Госпо́дь (хто, святи́й і т. ін.) (його́) розбере́ що і без додатка. Ніхто не знає, не можна зрозуміти чого-небудь; невідомо, незрозуміло. Фразеологічний словник української мови
  8. хто — Хто, кого́, кому́, ким, на ко́му і на кім; до ко́го Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хто — ХТО, кого́, кому́, кого́, ким, на ко́му, коло ко́го, займ. 1. пит. Означає питання: яка людина (істота)? — Ну? — грізно спитав городничий.— Ізловили,— пробелькотав Забіяка.— Кого?... Словник української мови в 11 томах
  10. хто — Хто, кого мѣст. Кто. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. А хто тут у лисиччиній хатці? Рудч. Ск. І. 45. Хто так, а хто сяк. Кто нибуть, кто либо. Може хто вас налаяв? МВ. І. 11. Може хто звістку подасть. Кто бы ни было. Словник української мови Грінченка