хто
кого, кому, кого, ким, на кому, коло кого, займ.
1》 пит. Означає питання: яка людина людина (істота)?
|| У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають у відповіді "всякий, кожен".
|| У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають негативну відповідь: ніхто, нікого, нікому і т. ін.
2》 відносний. Уживається в ролі сполучного слова (також із співвідносними сл. той, то в головному реченні); людина (істота), яка ...
|| Уживається на означення особи, про яку йдеться в головному реченні.
3》 Уживається із вказівним або видільним значенням (також із частками он, ось, от); який, той, цей.
|| Про одного з багатьох.
|| розм. Те саме, що дехто. Багато хто. Невідомо хто.
4》 Уживається з розділовим значенням – при зіставленні двох або кількох речень: одна (людина) – інша (людина), ті – інші (про людей, істот).
|| Уживається для вирізнення якої-небудь особи, істоти з ряду подібних; у сполученнях: хто-хто, а ...; кого-кого, а ...; кому-кому, а ... і т. ін.
Хто де; Де хто — в різних місцях.
Хто що — один це, інший те.
Хто як — той так, інші інакше.
5》 Уживається із знач. неозначеності: хто-небудь, яка-небудь людина, істота: хтось.
|| У реченні, яке виражає питання.
|| У складі деяких сполучень: байдуже яка людина, будь-яка з можливих. Хоч би хто там був.
Значення в інших словниках
- хто — хто займенник вживається також як сполучне слово Орфографічний словник української мови
- хто — (?) хто такий, ф. який дідько <�біс>; який <н. рідко хто>; дехто, деякі <н. хто спить, а хто дрімає>; хтось, хтонебудь <н. чи є хто тут?>. Словник синонімів Караванського
- хто — [хто] кого, біля кого, коуму, на кому (к'ім) Орфоепічний словник української мови
- хто — ХТО¹, кого́, займ. 1. пит. Означає питання: яка людина (істота)? – Ну? – грізно спитав городничий. – Ізловили, – пробелькотав Забіяка. – Кого? – Двох хлопців ізловили... (Панас Мирний); [Палажка:] У вікно хтось стукає. Чуєш? Піди подивися!... Словник української мови у 20 томах
- хто — хто: ◊ хто дає, той ма́є (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хто — Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує. Про того, хто багато обіцяє. Хто лінивий, той і сонливий. Лінивий завжди хоче спати. Хто про Хому, а хто про Ярему. Коли два співрозмовники говорять про різні речі. Приповідки або українсько-народня філософія
- хто — Госпо́дь (хто, святи́й і т. ін.) (його́) розбере́ що і без додатка. Ніхто не знає, не можна зрозуміти чого-небудь; невідомо, незрозуміло. Фразеологічний словник української мови
- хто — Хто, кого́, кому́, ким, на ко́му і на кім; до ко́го Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хто — ХТО, кого́, кому́, кого́, ким, на ко́му, коло ко́го, займ. 1. пит. Означає питання: яка людина (істота)? — Ну? — грізно спитав городничий.— Ізловили,— пробелькотав Забіяка.— Кого?... Словник української мови в 11 томах
- хто — Хто, кого мѣст. Кто. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. А хто тут у лисиччиній хатці? Рудч. Ск. І. 45. Хто так, а хто сяк. Кто нибуть, кто либо. Може хто вас налаяв? МВ. І. 11. Може хто звістку подасть. Кто бы ни было. Словник української мови Грінченка