цинамон

цина́мон кул. кориця (м, ср, ст): Колись, ше як Мама моя була малою, Бабця післали її по цинамон. І Мамця, щоб не забути, дорогою повторювала: “Цинамон, цинамон, цинамон...” Аж раптом на сходах зашпорталася, впала, слово вилетіло з голови, але Мама не розгубилася і попросила дати цукорки (Авторка)

Значення в інших словниках

1. цинамон — Цинамо́н: — кориця [8]  Словник з творів Івана Франка
2. цинамон — сов. кориця.  Словник синонімів Караванського
3. цинамон — цинамо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. цинамон — ЦИНАМО́Н, у, ч. 1. Невелике південне дерево або кущ родини лаврових з цупкими шкірястими листками і дрібними квіточками, зібраними у волоті; корицеве дерево.  Словник української мови у 20 томах
5. цинамон — Кориця  Словник застарілих та маловживаних слів
6. цинамон — -у, ч., заст. 1》 Невелике південне дерево або кущ родини лаврових з цупкими шкірястими листками і дрібними квіточками, зібраними у волоті; коричне дерево. 2》 Кора цього дерева.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. цинамон — КОРИ́ЦЯ (висушена кора коричника), ЦИНАМО́Н заст., КІ́РКА діал. — У мене такий гріх: зуби почали боліти.. Ось корицею заїдаю. І самому приємно, і людям дух не забиває (Л. Юхвід); — Ми не невільники!...  Словник синонімів української мови
8. цинамон — Цинамо́н, -ну, -нові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. цинамон — ЦИНАМО́Н, у, ч., заст. 1. Невелике південне дерево або кущ родини лаврових з цупкими шкірястими листками і дрібними квіточками, зібраними у волоті; коричне дерево.  Словник української мови в 11 томах
10. цинамон — Цинамон, -ну м. Корица. МУЕ. І. 109.  Словник української мови Грінченка