чепуритися —
[чеипуритиес'а] -р'ус'а, -рис':а, -риц':а, -риемос'а, -риетес'а, -р'ац':а; нак. -рис'а, -р'іц':а
Орфоепічний словник української мови
чепуритися —
ЧЕПУРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок. 1. Наводити порядок де-небудь, прибирати щось, прикрашати. По городах теж була немала клопотнеча: мазались, білились, чепурились та прибиралися, збираючись уже на зиму (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
чепуритися —
чепури́тися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
чепуритися —
-рюся, -ришся, недок. 1》 Наводити порядок де-небудь, прибирати щось, прикрашати. 2》 Приводити в належний стан, прикрашати свій зовнішній вигляд. || Очищати себе від пилу, бруду і т. ін. (перев. про тварин).
Великий тлумачний словник сучасної мови
чепуритися —
ЧЕПУРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок. 1. Наводити порядок де-небудь, прибирати щось, прикрашати. По городах теж була немала клопотнеча: мазались, білились, чепурились та прибиралися, збираючись уже на зиму (Мирний, III, 1954, 255).
Словник української мови в 11 томах
чепуритися —
Чепуритися, -рю́ся, -ришся гл. Прихорашиваться. Чуб. V. 860. Чепуриться, наче на весілля. Ном. № 11211.
Словник української мови Грінченка