шибну́ти майнути (про думку)(ст): “Поковані”, – шибнуло в голові (Лисяк)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
Значення в інших словниках
шибнути —
ШИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, розм. Однокр. до шиба́ти¹; // безос. “Ще візьме ковалиха та й викине [листівки] або в печі спалить!”, – шибнуло хлопцеві в мізку (П. Козланюк); Щойно я на сінешній поріг, а вже з хати шибнуло на мене духом печеного м'яса, мов на великдень (М. Коцюбинський).
Словник української мови у 20 томах
шибнути —
шибну́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
шибнути —
-ну, -неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до шибати I. || безос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шибнути —
БИ́ТИ (особ. і безос. — з особливою силою діяти на органи чуття людини; про запах, світло, звук і т. ін. — проникати, долинати куди-небудь), УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ), ШИБА́ТИ розм. — Док.: уда́рити (вда́рити), шибну́ти.
Словник синонімів української мови
шибнути —
ШИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм, Однокр. до шиба́ти¹; // безос. "Ще візьме ковалиха та й викине [листівки] або в печі спалить!",— шибнуло хлопцеві в мізку (Козл.
Словник української мови в 11 томах
шибнути —
Шибну́ти, -бну́, -не́ш гл. Однокр. в. отъ шибати. Бросить, ударить. П'яному зараз шибне у думку. О. 1862. І. 72.
Словник української мови Грінченка