шлюс

шлюс досить, кінець, годі (ср, ст): Третього дня Рурка, що ніколи не пив за свої гроші й вмів розповідати дуже багато історій, при зустрічі на Ґрудку у Зісля над пивом говорив йому просто в ніс: “Ти є фраїр. Я б на твоїм місці пішов до нього до хати, й шлюс! Пощо цяцькатися?” (Нижанківський)

◊ зроби́ти шлюс закінчити справу (ст)

◊ шлюс, Пара́ню, по коха́ню про кінець (часто неочікуваний) справи, розмови тощо (ср, ст)||юж, Параню, по коханю

Значення в інших словниках

1. шлюс — ШЛЮС, а, ч., діал. Кінець (у 2 знач.). Якби що до чого, пані вчителько, то я'ю [його] добре і в очі не видів [бачив]: вкинули мені якогось офіцера до хати – і шлюс (Р. Іваничук).  Словник української мови у 20 томах