барахольник —
барахо́льник іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
барахольник —
-а, ч., розм. 1》 Людина, що скуповує та перепродує старі речі. 2》 зневажл. Про погану людину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
барахольник —
БАРАХО́ЛЬНИК, а, ч., розм. 1. Людина, що скуповує та перепродує старі речі. Коли проходили повз магазин букіністів, жерстяників і барахольників, Альоша мимохіть кинув оком на розбите залізо широких запон (І. Микитенко). 2. зневажл. Погана людина.
Словник української мови у 20 томах
барахольник —
ГАНЧІ́РНИК (збирач ганчірок, старих речей тощо), ЛАХМІ́ТНИК розм., ШМАТЯ́Р розм., БАРАХО́ЛЬНИК розм., ТАНДИ́ТНИК заст., ОНУЧКА́Р діал., ОНУ́ЧНИК діал. Бувало товаришки її, як міняють ганчірки у ганчірника, то кожна таки.. вкраде..
Словник синонімів української мови
барахольник —
БАРАХО́ЛЬНИК, а, ч., розм. 1. Людина, що скуповує та перепродує старі речі. Коли проходили повз магазин букіністів, жерстяників і барахольників, Альоша мимохіть кинув оком на розбите залізо широких запон (Мик., II, 1957, 243). 2. зневажл.
Словник української мови в 11 томах