барахольник

барахо́льник

-а, ч., розм.

1》 Людина, що скуповує та перепродує старі речі.

2》 зневажл. Про погану людину.

Значення в інших словниках

1. барахольник — барахо́льник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. барахольник — БАРАХО́ЛЬНИК, а, ч., розм. 1. Людина, що скуповує та перепродує старі речі. Коли проходили повз магазин букіністів, жерстяників і барахольників, Альоша мимохіть кинув оком на розбите залізо широких запон (І. Микитенко). 2. зневажл. Погана людина.  Словник української мови у 20 томах
3. барахольник — А, ч. 1. Франт, людина, що має багато одягу. 2. Речовий ринок.  Словник сучасного українського сленгу
4. барахольник — ГАНЧІ́РНИК (збирач ганчірок, старих речей тощо), ЛАХМІ́ТНИК розм., ШМАТЯ́Р розм., БАРАХО́ЛЬНИК розм., ТАНДИ́ТНИК заст., ОНУЧКА́Р діал., ОНУ́ЧНИК діал. Бувало товаришки її, як міняють ганчірки у ганчірника, то кожна таки.. вкраде..  Словник синонімів української мови
5. барахольник — БАРАХО́ЛЬНИК, а, ч., розм. 1. Людина, що скуповує та перепродує старі речі. Коли проходили повз магазин букіністів, жерстяників і барахольників, Альоша мимохіть кинув оком на розбите залізо широких запон (Мик., II, 1957, 243). 2. зневажл.  Словник української мови в 11 томах