барахольник
БАРАХО́ЛЬНИК, а, ч., розм.
1. Людина, що скуповує та перепродує старі речі.
Коли проходили повз магазин букіністів, жерстяників і барахольників, Альоша мимохіть кинув оком на розбите залізо широких запон (Мик., II, 1957, 243).
2. зневажл. Про погану людину.
— У мене дома порядок повний,.. а за твоїх барахольників сам в одвіті. Ти та ще отакі, як ти, чого терпите у себе погань всяку? (Кучер, Прощай.., 1957, 292).
Словник української мови (СУМ-11)