Словник сучасного українського сленгу

бублик

А, ч., комп. Пустий лазерний диск для запису. Знаєш, називається лазерний диск? Бублик.

∗∗∗

А, ч. Колесо автомашини. Багато речей — цифрові магнітофони для легковиків, кілька мерседесівських нових бубликів, які так і не їздили, новий капот від ВАЗ-9, який ми поцупили з одного гаража, а ще купа різних дрібниць, — ми так і не змогли скинути баригам (А. Дністровий).

Словник сучасного українського сленгу

Значення в інших словниках

  1. бублик — [бублиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
  2. бублик — -а, ч. 1》 Круглий крендель із заварного тіста, що має форму кільця. 2》 розм. Рульове колесо автомашини. 3》 розм. Про нуль очок, балів у спортивних змаганнях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бублик — БУ́БЛИК, а, ч. 1. Круглий крендель із заварного тіста, що має форму кільця. Пили горілку до ізволу І їли бублики (І. Котляревський); Продавала бублики козакам, Вторговала [вторгувала], серденько, п'ятака (Т.  Словник української мови у 20 томах
  4. Бублик — Бу́блик прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
  5. бублик — 1 (-а) ч. 1. авто, жрм. Кермо. — Бублики з тачок знімати, чортів на золотішко і шмотки пробивати — це нормально (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 51. 2. спорт. Оцінка "0" балів. <...  Словник жарґонної лексики української мови
  6. бублик — див. кермо; коло  Словник синонімів Вусика
  7. бублик — ді́рка з (від) бу́блика. Абсолютно нічого. — Мовчи, Марино..,— не вгавав Левко.— Що я там маю з того шоферування? Дірку з бублика (В. Кучер); — Ця справа не варта дірки з бублика (М.  Фразеологічний словник української мови
  8. бублик — КЕРМО́ (пристрій для керування рухом судна, автомашини, літака тощо), СТЕРНО́, РУЛЬ, КЕ́РМА заст.; ШТУРВА́Л (на судні, комбайні, в літаку тощо); КОРМИ́ЛО заст., ДЕМЕ́НО заст., розм., ТРЕПЛО́ розм., ПРАВИ́ЛКА розм.  Словник синонімів української мови
  9. бублик — Бу́блик, -ка, -кові, на -ку; -лики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. бублик — БУ́БЛИК, а, ч. 1. Круглий крендель із заварного тіста, що має форму кільця. Пили горілку до ізволу І їли бублики (Котл., І, 1952, 174); Продавала бублики козакам, Вторговала, серденько, п’ятака (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
  11. бублик — Бублик, -ка м. Бубликъ, баранокъ. Чуб. VII. 445. Чудний як бублик: кругом об'їси, а в середині нема нічого. Ном. № 7827. ум. бубличок.  Словник української мови Грінченка