відірваний

А, -е.

1. Ненормальний.

2. Без комплексів, сміливий, нестримний. Четверо відірваних хлопців, що грали «гуцул хоп ейсід джаз» (Україна Молода).

3. Далекий від реальності. Він якийсь відірваний зі своєю наукою.

Значення в інших словниках

1. відірваний — віді́рваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відірваний — [в'ід’ірванией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. відірваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відірвати. || відірвано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відірваний — ВІДІ́РВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відірва́ти. Ходім і однімем своє, неправдою взяте у нас і батьків наших. Одберімо хліб свій кривавий, для розкошів одірваний од голодного рота (М.  Словник української мови у 20 томах
5. відірваний — (-а, -е) мол. 1. Людина, що не має певної компанії і ні з ким не спілкується. ПСУМС, 14. 2. Який не дотримується загальноприйнятих норм поведінки; незалежний, розкутий. Відірваний хлопець. * Образно.  Словник жарґонної лексики української мови
6. відірваний — ВІДІ́РВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відірва́ти. А що, якби був.. справді спалив мої папери? Адже був би я самісінький на світі, як лист, відірваний від дерева (Фр., II, 1950, 347); Ходім і однімем своє, неправдою взяте у нас і батьків наших.  Словник української мови в 11 томах