гопотня

І, ж., збірн. Угруповання вуличних злодюжок. Головою він кивнув у бік гопотні, яка агресивно (і досить-таки розгублено) позирала у їхній бік (Л. Дереш).

Значення в інших словниках

1. гопотня — (-і) ж., збірн.; мол.; зневажл. Те саме, що гопота. Головою він кивнув у бік гопотні, яка агресивно <...> позирала у їхній бік (Л. Дереш, Культ).  Словник жарґонної лексики української мови