маг —
-а, ч. 1》 У країнах Стародавнього Сходу – жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє. 2》 Людина, що нібито володіє таємницями магії (у 1 знач.); характерник, чарівник, чаклун, віщун.
Великий тлумачний словник сучасної мови
маг —
Чарівник, чаклун, характерник, див. колдун, мольфар, хіромант, чародій
Словник чужослів Павло Штепа
маг —
МАГ¹, а, ч. 1. У країнах стародавнього Сходу – жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє. На далекій вежі видко магів вавилонських, що ворожать по зорях (Леся Українка); На порядку денному ..
Словник української мови у 20 томах
маг —
(-а) ч. мол. Магнітофон. БСРЖ, 328; ПСУМС, 42.
Словник жарґонної лексики української мови
маг —
(грец. μάγος, з перс. магуш – чаклун) 1. Жрець у Стародавньому Ірані і деяких сусідніх країнах. 2. Переносно – чаклун, віщун, чудодій.
Словник іншомовних слів Мельничука
маг —
В стародавній Мідії та Персії член жрецької касти; астролог; теп. — людина, яка володіє магією.
Універсальний словник-енциклопедія
маг —
маг і чароді́й (чарівни́к, заст. чудоді́й), жарт. Людина, яка робить щось дуже легко, вправно, спритно, красиво і т. ін. Карцев, не поспішаючи, вправа за вправою, день за днем учив обох Ольг, і робота давала наслідки.. Одного разу ..
Фразеологічний словник української мови
маг —
ЖРЕЦЬ (особа, яка виконує релігійні обряди в язичеських релігіях), МАГ, СВЯТЕ́ЦЬ заст. Жерці і ліктори стоять Круг Капітолія (Т. Шевченко); Радіє люд.
Словник синонімів української мови
маг —
МАГ, а, ч. 1. У країнах стародавнього Сходу — жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє. На далекій вежі видко магів вавілонських, що ворожать по зорях (Л. Укр., II, 1951, 146). 2. Людина, що нібито володіє таємницями магії (у 1 знач.
Словник української мови в 11 томах