маг
МАГ¹, а, ч.
1. У країнах стародавнього Сходу – жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє.
На далекій вежі видко магів вавилонських, що ворожать по зорях (Леся Українка);
На порядку денному .. підноситься духовна справа в формі виступу знаменитого індуського мага й факіра, що об'їздив увесь світ (М. Івченко).
2. Людина, що, згідно з міфологічними або язичницькими уявленнями, володіє таємницями магії (у 1 знач.); характерник, чарівник.
Він дав магові Гальванеску слово не перешкоджати його магії (Ю. Смолич);
Він же, граф Елленберг, здається, не подібний ні до мага, ні до дурня, ані до шарлатана, він більше, ніж хто-небудь, вірить у вічний, абсолютний закон – рівності людей не було, ніде немає й бути ніколи не може (В. Винниченко);
Мій названий батько якось висловив цікаве припущення. Мовляв, колись я був дорослою людиною, але один злий чаклун, могутній чорний маг, перетворив мене на дитину (О. Авраменко, В. Авраменко);
* Образно. Розмову магів двох нелегко зрозуміть Невтаємниченим (М. Рильський);
// перен. Той, хто здатен впливати на інших.
Кожен твій вчинок завжди був, є і буде актом волі. Доки ти не усвідомиш цього, твоєю волею будуть маніпулювати маги натовпу (Любко Дереш).
◇ (1) Маг і чароді́й (чарівни́к, заст. чудоді́й), жарт. – людина, яка робить щось дуже легко, вправно, спритно, красиво і т. ін.
Не обминуло його уваги й те, якими очима дивиться на рудого Богдана Тетяна Гаврилівна. Певно, в уяві цієї жінки Богдан був маг і чарівник... (В. Владко);
Карцев, не поспішаючи, вправа за вправою, день за днем учив обох Ольг, і робота давала наслідки.. Одного разу .. зустрів [підполковник] їх біля трибуни і задоволено сказав: – Ваш Карцев – маг і чародій (В. Собко).
МАГ², а, ч., розм.
Те саме, що магнітофо́н.
Гена за кілька хвилин був у Максима. Ще на подвір'ї почув гримкотіння його потужного мага (Г. Усач);
Я .. той альбом усе ж записав собі на маг і відтоді слухав систематично (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)