маг

В стародавній Мідії та Персії член жрецької касти; астролог; теп. — людина, яка володіє магією.

Значення в інших словниках

1. маг — маг іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. маг — (біблійний) жрець; (чаклун) чарівник, характерник; Ф. ілюзіоніст, штукар.  Словник синонімів Караванського
3. маг — див. чародій  Словник синонімів Вусика
4. маг — -а, ч. 1》 У країнах Стародавнього Сходу – жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє. 2》 Людина, що нібито володіє таємницями магії (у 1 знач.); характерник, чарівник, чаклун, віщун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. маг — Чарівник, чаклун, характерник, див. колдун, мольфар, хіромант, чародій  Словник чужослів Павло Штепа
6. маг — МАГ¹, а, ч. 1. У країнах стародавнього Сходу – жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє. На далекій вежі видко магів вавилонських, що ворожать по зорях (Леся Українка); На порядку денному ..  Словник української мови у 20 томах
7. маг — А, ч. Магнітофон. Треба взяти маленький маг: як-не-як, а з музикою веселіше.  Словник сучасного українського сленгу
8. маг — (-а) ч. мол. Магнітофон. БСРЖ, 328; ПСУМС, 42.  Словник жарґонної лексики української мови
9. маг — (грец. μάγος, з перс. магуш – чаклун) 1. Жрець у Стародавньому Ірані і деяких сусідніх країнах. 2. Переносно – чаклун, віщун, чудодій.  Словник іншомовних слів Мельничука
10. маг — маг і чароді́й (чарівни́к, заст. чудоді́й), жарт. Людина, яка робить щось дуже легко, вправно, спритно, красиво і т. ін. Карцев, не поспішаючи, вправа за вправою, день за днем учив обох Ольг, і робота давала наслідки.. Одного разу ..  Фразеологічний словник української мови
11. маг — ЖРЕЦЬ (особа, яка виконує релігійні обряди в язичеських релігіях), МАГ, СВЯТЕ́ЦЬ заст. Жерці і ліктори стоять Круг Капітолія (Т. Шевченко); Радіє люд.  Словник синонімів української мови
12. маг — Маг, -га; ма́ги, -гів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. маг — МАГ, а, ч. 1. У країнах стародавнього Сходу — жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє. На далекій вежі видко магів вавілонських, що ворожать по зорях (Л. Укр., II, 1951, 146). 2. Людина, що нібито володіє таємницями магії (у 1 знач.  Словник української мови в 11 томах