ментяра

И, ч., див. мент. Але зустрічний ментяра так віддушевно приклався до нього калашніком, що тільки іскри на всі боки (Ю. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. ментяра — (-и) ч. крим.; зневажл. Те саме, що мент 1. — Ти, ментяро, приліз у нашу фірму, п'єш тут наш коньяк, смалиш наші сигари — та ще й варнякати будеш, еге? (Л. Кононович, Феміністка). БСРЖ, 346.  Словник жарґонної лексики української мови