різьба —
[р'із'ба] -би, д. і м. -б'і, мн. р'із'бие, р'із'б дв'і р'із'би
Орфоепічний словник української мови
різьба —
-и, ж. 1》 Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі. 2》 Малюнок, візерунок, вирізаний на якому-небудь твердому матеріалі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
різьба —
РІЗЬБА́, и́, ж. 1. Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі. [Єгиптянин:] Либонь, що я б не мури малював, різьби, малярства, будівництва вчився б (Леся Українка); У шкільні роки...
Словник української мови у 20 томах
різьба —
РІ́ЗЬБЛЕННЯ (мистецтво вирізування малюнка, візерунка на чомусь твердому; вирізаний малюнок, візерунок), РІЗЬБА́, ВИ́РІЗКИ розм. (візерунки). На горищі Стефан знайшов сопілку з тонким різьбленням (С.
Словник синонімів української мови
різьба —
Різьба́, -би́, -бі́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
різьба —
РІЗЬБА́, и, ж. 1. Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому-небудь твердому матеріалі. [Єгиптянин:] Либонь, що я б не мури малював, різьби, малярства, будівництва вчився б (Л. Укр., II, 1951, 245); У шкільні роки...
Словник української мови в 11 томах
різьба —
Різьба, -би ж. Рѣзьба, рѣзная работа. Шух. І. 192. Дорогу різьбу рубають. К. Псал. 169.
Словник української мови Грінченка