світити
Чу, -тиш, недок. Показувати, робити відомим. Там, зупинившись біля обриву, Фільченка і Степанова спокійно розстріляли, а Конькова, на якого не вистачило кулі у «вальтері» (а іншу зброю «світити» не хотілося), вирішили разом із трупами завантажити у «Форд-Сієрру» і скинути з чотирнадцятиметрової висоти (Дзерк. тижня).
∗∗∗
Ить, 3-я ос. одн.
1. Бути у перспективі. А шо «шо»? Пизда наразі світить тобі одному, Міську (Л. Дереш). Йому нічого не світить після закінчення.
2. злоч. Отримати строк ув'язнення. Йому світить п'ять років.
Словник сучасного українського сленгу