світити
світи́ти
свічу, світиш, недок.
1》 перех. і без додатка. Запалювати, палити що-небудь для освітлення, викликати світіння чогось; засвічувати.
2》 неперех. Випромінювати або відбивати світло.
|| Спрямовувати світло куди-небудь, на щось, роблячи його видним; присвічувати.
|| чим. Використовувати яку-небудь речовину і т. ін. для освітлення.
|| на що, рідко що. Освітлювати що-небудь.
|| рідко. Сяяти, виблискувати; світитися.
3》 перех., рідко. Палити світло тривалий час.
4》 неперех., чим. Робити видним те, що має бути прикритим, мимоволі показувати щось.
|| без додатка. Виднітися крізь що-небудь; просвічуватися.
5》 неперех. Те саме, що світитися 1).
6》 неперех., перен. Блищати, сяяти.
|| Ставати щасливим, радісним (про обличчя).
|| чим. Виражати які-небудь почуття (про обличчя, очі, зовнішній вигляд людини).
7》 перех. і неперех., карт. Показувати козирну масть; бути козирем.
Світити козиря — відкривати козиря.
Не світить кому що, де — немає в когось підстав розраховувати на успіх у чому-небудь; немає надій на щось.
8》 зах. Фотографувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови