Словник іншомовних соціокультурних термінів

синкретизм

(від грецьк. senkretismos — з'єднання)

нерозчленованість, яка характеризує нерозвинений стан якого-небудь явища; у гуманітарних науках поняття найбільш часто застосовується відносно до мистецтва на перших стадіях розвитку культури, коли музика, співи, поезія, танці не були ще відділені один від одного

Словник іншомовних соціокультурних термінів

Значення в інших словниках

  1. синкретизм — синкрети́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. синкретизм — -у, ч. 1》 книжн. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвиненого стану будь-якого явища. Синкретизм первісного мистецтва. || Формальне нерозділення, злиття в одній формі різнорідних мовних елементів. 2》 філос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. синкретизм — СИНКРЕТИ́ЗМ, у, ч. 1. книжн. Нерозчленованість, злитність, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища. В українських народних баладах можна спостерігати синкретизм, однак...  Словник української мови у 20 томах
  4. синкретизм — синкрети́зм (від грец. συγκρητισμός – об’єднання) 1. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища. 2. Різновидність еклектики, поєднання суперечливих, протилежних один одному поглядів.  Словник іншомовних слів Мельничука
  5. синкретизм — Поєднання в одне (не зв'язане між собою) ціле різних, часто суперечливих релігійних, філософських, суспільних й ін. поглядів; еклектизм.  Універсальний словник-енциклопедія
  6. синкретизм — СИНКРЕТИЗМ (від грецьк. σνγκρητισμόζ — об'єднання) — нерозчленованість явища, якою характеризуються початкові стадії його розвитку, а також неприродна з'єднаність різнорідних елементів у певній цілісній сукупності, напр.  Філософський енциклопедичний словник
  7. синкретизм — Синкрети́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. синкретизм — СИНКРЕТИ́ЗМ, у, ч. 1. книжн. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища. Строфова [строфічна] пісня вийшла із синкретизму обрядової гри, де спів сплітається в одну цілість із танком-хороводом (Муз.  Словник української мови в 11 томах