зміщення

Захисний механізм, що виражається у тому, що людина здійснює заміну первісного об’єкту іншим або використовує одну частину свого тіла замість іншої. Прикладом може слугувати хлопчик, який замість того, щоб сердитися на батька, сердиться і злиться на інших авторитетних чоловіків зі свого оточення.

англ. displacement; нім. Verschiebung f=, -en; угор. eltolódás; рос. смещение.

Значення в інших словниках

1. зміщення — змі́щення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зміщення — [зм’ішчеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
3. зміщення — -я, с. Дія за знач. змістити 1) і стан за знач. зміститися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зміщення — ЗМІ́ЩЕННЯ, я, с. Дія за знач. змістити 1 і стан за знач. змісти́тися 1. Утома, тривале почуття небезпеки, рип корабельних зв’язок, хаотичне зміщення речей, безупинне виття й гарчання океанського звіринця, що оточив корабель...  Словник української мови в 11 томах