конфронтація

Протистояння, протиставлення, зіткнення соціальних систем, класових інтересів, переконань, в яких суперники прагнуть перемоги, досягти своїх цілей і одночасно привести до поразки опонента.

англ. confrontation; нім. Konfrontation f=, -en; угор. konfrontáció; рос. конфронтация.

Значення в інших словниках

1. конфронтація — конфронта́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. конфронтація — І, ор. -єю. Протиборство, протиставлення соціальних систем, класових інтересів, ідейно-політичних принципів тощо; зіткнення.  Літературне слововживання
3. конфронтація — [конфронтац'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
4. конфронтація — -ї, ж. 1》 Протиборство, протиставлення соціальних систем, класових інтересів, ідейно-політичних принципів і т. ін.; зіткнення. 2》 юр. Очна ставка зі свідками протилежної сторони.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. конфронтація — Протистава, супротива, див. контраст  Словник чужослів Павло Штепа
6. конфронтація — КОНФРОНТА́ЦІЯ, ї, ж. Протиборство, протиставлення соціальних систем, ідейно-політичних принципів і т. ін.; зіткнення (у 3 знач.)...  Словник української мови у 20 томах
7. конфронтація — конфронта́ція (від кон... і фронт) 1. юрид. Очна ставка із свідками протилежної сторони. 2. Переносно – становище, коли якісь особи або держави опиняються перед загрозою зіткнення між собою.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. конфронтація — КОНФРОНТА́ЦІЯ, ї, ж. Протиборство, протиставлення соціальних систем, класових інтересів, ідейно-політичних принципів і т. ін.; зіткнення. Радянський Союз не раз заявляв, що не хотів би йти по шляху змагання у воєнно-технічній галузі.  Словник української мови в 11 томах
9. конфронтація — рос. конфронтация (латин. con — проти і frons (frontis) — лоб, фронт) — протистояння, протиборство, зіткнення. Становище, коли якісь особи, групи, держави опиняються перед загрозою зіткнення між собою.  Eкономічна енциклопедія