конфронтація
КОНФРОНТА́ЦІЯ, ї, ж.
Протиборство, протиставлення соціальних систем, ідейно-політичних принципів і т. ін.; зіткнення (у 3 знач.).
Орієнтованим на реформи членам уряду найчастіше доводиться вступати в конфронтацію зі своїм власним кабінетом і парламентською більшістю для стабілізації економіки (з наук.-попул. літ.);
У 49 р. до н. е. Октавіан не відважився правити державою одноособово, тим паче, що умови для єдиновладдя в країні не склалися – знову настав період конфронтацій, громадянських воєн, дестабілізації (з навч. літ.);
Конфронтації, коли інтереси різні, неможливо уникнути (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)