конфронтувати

КОНФРОНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким – чим і без дод.

Вступати в конфронтацію з ким-, чим-небудь; протиборствувати.

Недоречні перестрахування .. спричинили напругу в середовищі тієї частини української інтелігенції, яка не мала жодного наміру конфронтувати (М. Матіос);

– Рікард був його улюбленцем, і після того, як він помер, батька ніби підмінили. Бідний татко... – Гелена зітхнула. – Тому, власне, я й намагаюся не конфронтувати з мамою і ношу цю кляту жалобу (О. Авраменко, В. Авраменко).

Значення в інших словниках

1. конфронтувати — конфронтува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. конфронтувати — Конфронтува́ти. Робити очну ставку. О процесі укр[аїнских] студентів доносить “Zeit”, що до віденьского краєвого суду надійшло донесенє львівского суду краєвого такого змісту...  Українська літературна мова на Буковині
3. конфронтувати — див. ПРОТИБОРСТВУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
4. конфронтувати — -ую, -уєш, недок., неперех. Знаходитися в стані конфронтації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. конфронтувати — Протиставляти, протиставити, супротиставляти, супротиставити  Словник чужослів Павло Штепа